Кінотеатр «Родіна»

Місце кінотеатру «Родіна» має дорадянську кінематографічну історію. На початку ХХ століття поруч знаходився «Біоскоп Зайлера» . У 1912 році на цьому місці відкрили кінотеатр «Гігант». З 1930 до 1945 року замість «Гіганту» функціонував кінотеатр «Рот-фронт». У 1930 році у «Рот-фронті» вперше в Дніпрі показали кіно зі звуком. Згодом кінотеатр переіменували у «Родіну».

У 1950-х роках у «Родіні» були дві зали на 1060 і 400 місць, також надворі розміщувався літній кінотеатр на 1000 місць. У 1956 році кінотеатр переобладнали під показ широкоформатних фільмів.

У 1963 році кінотеатр реконструювали й розмістили мозаїчне панно на фасаді. Автор_ки панно — художни_ці А. Сапелькін, Л. Тальський, І. Остапенко. Через реконструкцію у 1970-х роках воно не збереглося. Зали кінотеатру були розділені на дві: основну на 775 місць і хронікальну на 260 місць.

У 1972 році в будівлі сталася пожежа. Невдовзі після пожежі кінотеатр знову було реконструйовано. Проєкт реконструкції розробив архітектор Павло Нірінберг. Під час реконструкції було перероблено внутрішнє планування й зовнішня композиція будівлі. Від попередньої будівлі збереглися лише капітальні стіни.

Н. Андрущенко, С. Зубарев та В. Ленченко в архітектурно-історичному нарисі про Дніпро писали, що містобудівельна ситуація відображена в архітектурній композиції проєкту будівлі П. Нірінберга через «зміщення геометричних вісей двох основних об’ємів, які відповідають зламу проспекта». Автор_ки нарису також зазначали, що «відкриті виносні сходи й виступаючий об’єм кінобудки сприяють різноманіттю фасадів, вертикальні прорізи вікон розчленовують стіну, яка виходить на проспект К. Маркса. Щоб підкреслити їх композиційно, засклені поверхні розгорнуті під кутом до плоскості фасаду, що утворює зламаний пилообразний контур». Н. Андрущенко, С. Зубарев та В. Ленченко писали, що у декоративному оздобленні фасадів проявляється образотворчий мотив, оскільки «у зовнішньому оздобленні стін штукатурка “під шубу” грубої фактури, розсічена візерунком вертикальних смуг, ніби камінною лускою, покриває архітектурні об’єми будівлі». На думку автор_ок нарису, зовнішні евакуаційні сходи створюють ілюзію «мускульної напруги» архітектурних форм. Для того щоби візуально зменшити присутність колон розташованих посередині фоє, П. Нірінберг вирішив звернути увагу на стелю: «Глибокі концентричні воронки, ніби перевернуті кратери, покривають поверхню стелі. Пластична обробка стелі стала провідною темою художнього оформлення інтер’єру. Колони, що впираються в центри окремих воронок, перестали бути головними об’єктами глядацького сприйняття. Інтер’єр ілюзорно розширив свої межі, пластично й просторово збагативши композицію будівлі».

У 2013 році кінотеатр було приватизовано й продано за 1,1 мільйона гривень. У 2014 році «Родіна» припинила функціонувати як кінотеатр. У 2021 у будівлі колишнього кінотеатру розміщувався пивний ресторан і банк.